ПОСТАНОВА

06 червня 2006 р.

№ 5/18

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

- Шульєва Т.Л.,

відповідача

- Андрієць Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

ТОВ “БІК “Будсервіс””

на постанову

від 22.03.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№5/18

за позовом

ЗАТ “КСУМ”

до

ТОВ “БІК “Будсервіс”

про

стягнення 154322,01 грн. боргу, пені та відсотків річних

встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006, позов задоволено повністю у зв’язку з обгрунтованістю позовних вимог.

ТОВ “БІК “Будсервіс” в поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва, оскільки вважає, що апеляційною інстанцією в порушення приписів ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в основу оскаржуваної постанови покладено акти прийняття виконаних підрядних робіт форми №КБ-2В та акт звірки розрахунків між сторонами і визнано їх за докази. На думку скаржника, акти форми №КБ-2В повинні були бути відхилені як неналежні докази, а акт звірки не є первинним бухгалтерським документом.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 21.12.2004 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №114 експлуатації важких самохідних кранів (далі по тексту - договір).

Згідно пункту 1.1. договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання щодо експлуатації важкого самохідного крану на об'єкті, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Бажана (послуги трьох гусеничних кранів РДК - 250,2).

На виконання умов договору № 114 від 21.12.2004 року позивач в лютому 2005 році на будівництві житлового комплексу по вул. Завальна, 8 та по пр. Бажана, 3 надав послуги трьома важкими самохідними кранами РДК-250,2, що підтверджується актом № 139 прийняття виконаних підрядних робіт за лютий 2005 року.

Згаданий вище акт прийняття виконаних підрядних робіт №139 був підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений печатками зазначених товариств. Згідно акту прийняття виконаних підрядник робіт №139, вартість виконаних позивачем робіт складає 83703, 60 грн.

Однак, на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем на виконання договору № 114 від 21.12.2004 р. було сплачено лише 43703,60 грн., що підтверджується випискою з АКБ "Правекс-банк" за 24.03.2005р.

Отже, заборгованість ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Будсервіс" перед ЗАТ "КСУМ" за договором №114 від 21.12.2004 року становить 40000,00 грн.

Крім того, в березні 2005 року позивачем були надані відповідачу послуги важкими самохідними кранами РДК-250,2 на будівництві житлового комплексу по вул. Завальна, 8 та по пр. Бажана, що підтверджується актом прийняття виконаних підрядних робіт № 221 за березень 2005 року. Згідно акту прийняття виконаних підрядних робіт №221, який був підписаний представниками ЗАТ "КСУМ" та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Будсервіс" у березні 2005 року та скріплений печатками зазначених товариств, вартість наданих послуг становить 108399,60 грн.

Відповідач за надані в березні 2005 року послуги щодо експлуатації важкого самохідного крану з позивачем не розрахувався повністю.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Будсервіс" перед ЗАТ "КСУМ" за надання послуг по договору №114 від 21.12.2004 року становить 148399, 60 грн., що підтверджується також актом звірення розрахунків між ЗАТ "КСУМ" та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Будсервіс", який був підписаний представниками товариств та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.4.1.1. договору № 114 від 21.12.2004 року за порушення термінів платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплат.

За несвоєчасність сплати відповідачем вартості наданих послуг за договором № 114 від 21.12.2004 р., у відповідності до вище викладених норм чинного законодавства та умов договору, позивачем було нараховано 5922,41 грн. штрафних санкцій (5076,22 грн. пені та 846,19 грн. - 3% річних з простроченої суми).

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за надані послуги виконав лише частково, а також оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань згідно договору №114 від 21.12.2004 року суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відхиляючи доводи відповідача та залишаючи рішення без змін апеляційний господарський суд зазначив про те, що сторони у пункті 1.2 договору №114 від 21.12.2004 року визначили, що вартість за договором становить орієнтовно 60 тис. грн. та може бути збільшена або зменшена в залежності від обсягів фактично виконаних робіт. Як вже зазначалося вище, в акті прийняття виконаних підрядних робіт №139 за лютий 2005 року вартість виконаних позивачем робіт визначено сторонами в розмірі 83703,60 грн., а в акті №221 за березень 2005 року - в розмірі 108399,60 грн., які були підписані представниками ЗАТ "КСУМ" та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Будсервіс" та скріплені печатками зазначених товариств.

Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору №114 від 21.12.2004 на експлуатацію важких самохідних кранів, наявних у справі актів прийняття виконаних підрядних робіт №139 за лютий 2005 року, №221 за березень 2005 року (форма № КБ-2В), підписаних представників сторін без зауважень, акта звірки розрахунків між сторонами станом на 01.04.2005р. та виписки АКБ “Правекс-банк” з особового рахунку ЗАТ “КСУМ” за 24.03.2005р. в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт заборгованості останнього в сумі 148399,60 грн. за надані позивачем в лютому-березні 2005 року послуги та обумовлене цим правомірне нарахування підрядником пені в розмірі 5922,41 грн. та 846,19 грн. річних з простроченої суми боргу.

Наявні ж заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на оцінку судом неналежних доказів (актів №№139, 221 та акта звірки розрахунків), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З цих же підстав відхиляються доводи скаржника щодо недостовірності відомостей, вміщених у вищезгаданих оцінених судом письмових доказах.

Окрім того, порушені відповідачем з цього приводу питання про недостовірність наданих позивачем письмових доказів, їх підробку так само як і твердження скаржника про умисне знищення контрагентом за договором первинних бухгалтерських документів (щоденних змінних рапортів тощо) мають розглядатися виключно компетентними правоохоронними органами в рамках кримінального, а не господарського судочинства.

Викладені у касаційній скарзі доводи щодо необхідності перевірки апеляційним судом законності підприємницької діяльності ЗАТ “КСУМ”, яка підлягає ліцензуванню, касаційна інстанція відхиляє як такі, що можуть бути виключно предметом іншого позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції з посиланням на встановлення сторонами в п. 1.2 договору № 114 від 21.12.2004 можливості збільшення орієнтовної ціни договору (60 тис. грн.) залежно від обсягів фактично виконаних робіт спростовано твердження скаржника про безпідставне перевищення позивачем вартості виконаних останнім робіт над сумою договору, в зв’язку з чим не заслуговують на увагу необгрунтовані посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на ст.321 ГК України та ст.ст.843, 844 ЦК України, які регулюють відносини складання та перевищення приблизного кошторису.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, ст.ст.1119–11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 у справі №5/18 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “БІК “Будсервіс” –без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

Судді: Є. Чернов

В. Цвігун