Easygov
Пошук
Вхід
Реєстрація
Постанова від 06-06-2006 по справі № 22/416-48/414 - Відхилено і
Категорія справи: Господарське
Інстанція: Касаційна
Суд: Вищий господарський суд України
Суддя: Овечкін В.Е.

ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2006 р.

№ 22/416-48/414

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

- Карпець Ю.В.,

відповідача

- Масименко І.І., Парубець А.В., Костюк Л.Т.,

третіх осіб

- Лінніченко Д.О., Мороз Ю.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу

ПП "НТЦ "Редуктор"

на постанову

від 04.04.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№22/416-48/414

за позовом

ЗАТ “Промінь-Експо”

до

ПП "НТЦ "Редуктор"

(треті особи -

АТЗТ "Київінвест", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України",

АЕК "Київенерго" )

про

визнання недійсним договору та зобов'язання повернути частину нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 25.01.2006 господарського суду м. Києва, винесеною на підставі ст.ст. 66,67, 77 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення позову заборонено відповідачу вчиняти дії щодо відчуження, передачі, уступки, реєстрації прав (в тому числі прав власності або користування) на частину нежилого приміщення, а саме 19/100 частин нежилих приміщень, що становить 3147,6 кв.м. від загальної площі майнового комплексу площею 16632,3 кв.м. по вул. Пшеничній, 8 в м.Києві (літ. В, Г, Д), а також будь-які інші дії, які можуть призвести до переходу права власності на вищевказане приміщення до третіх осіб, з огляду на наявність достатніх підстав вважати, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

ПП “НТЦ “Редуктор” у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, посилаючись на те, що господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом не встановлювалися причини пропуску позивачем строку позовної давності, питання про відновлення пропущеного строку позовної давності не вирішувалося.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і третіх осіб, дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга відповідача –відхиленню з наступних підстав.

На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів забезпечення при вирішенні даного спору, поширюється дія ст.ст.66-68 Господарського процесуального кодексу України, що не заперечується скаржником. Відповідно до ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову може бути винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Застосовуючи заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу відчужувати певне майно суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного позову є визнання недійсним договору та повернення спірного майна, а ПП “НТЦ “Редуктор” може вчиняти дії щодо його відчуження (розпорядитися майном), що призведе до переходу права власності на спірне приміщення до третіх осіб і виконання зазначених дій під час розгляду справи може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову, яким відповідача може бути повернуто у попередній стан.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій з достовірністю встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду по суті спору, і така умова є достатньою підставою для накладення заборони на відчуження спірного майна та вчинення щодо нього інших юридично значимих дій, які можуть призвести до переходу права власності на вищевказане приміщення до третіх осіб.

Окрім того, предметом даного господарського спору є не тільки позовні вимоги немайнового характеру (визнання недійсним договору), але і позовні вимоги майнового характеру (повернення майна з володіння відповідача), а тому суд обгрунтовано дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття такого заходу до забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні юридично значимі дії (відчужувати майно), оскільки такий захід на відміну від арешту майна оптимально узгоджується з предметом даного спору. Судом не заборонено відповідачу користуватися спірним приміщенням, а тому оскаржуваною постановою його права та охоронювані законом інтереси не порушено.

Водночас касаційна інстанція відхиляє передчасні безпредметні посилання скаржника на ст.ст.71,75,80 ЦК УРСР та відсутність вирішення судом питання про відновлення строку позовної давності, оскільки таке питання може досліджуватися судом першої інстанції виключно при розгляді господарського спору по суті пред’явлених позовних вимог та до винесення судом відповідного рішення (ст.82 ГПК України), як це передбачено частинами 3, 4 та 5 ст.267 ЦК України, але аж ніяк не в рамках розгляду судом заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, що процесуально оформлюється ухвалою (ст.67 ГПК України). При цьому суди мають враховувати норми п.6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Колегією не вбачається підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, оскільки господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинилися до застосування заходів забезпечення позову.

В даному випадку такі підстави відсутні, а на спростування існування обставин, які спричинилися до застосування судом заборони на вчинення певних юридично значимих дій щодо спірного майна, відповідачем у касаційній скарзі взагалі не наведено жодних доводів.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову від 04.04.2006 Київського апеляційного господарського суду у справі №22/416-48/414 залишити без змін, а касаційну скаргу ПП “НТЦ “Редуктор” –без задоволення.

Головуючий В.Овечкін

Судді: Є. Чернов

В.Цвігун

Написати розробникам:
© 2021 EasyGov