73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

"02" червня 2006 р. Справа № 9/139-АП-06

м.Херсон, зал судового засідання №322, 15 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Херсон

до Закритого акціонерного товариства "Красень", м.Херсон

про стягнення 52249 грн. 39 коп.

За участю представників сторін:

Позивача – Назарова Л.М. –начальник відділу, дор.№01-12/2 від 10.01.2006р.

Відповідача – Курчинська С.А. –представник, дор.№01/1-529 від 21.04.2006р.; Саакян Е.В. –представник, дор.№01/1-907 від 10.09.2004р.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 52249 грн. 39 коп. заборгованості зі сплати штрафних санкцій за незабезпечення нормативу працевлаштування інвалідів у 2004 році..

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тими обставинами, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% загальної кількості працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

Згідно з поданою державною статистичною звітністю, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. № 338 (Форма № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік), встановлений Законом норматив відповідач у 2004 році не виконав, при нормативі працевлаштування 45 осіб, фактично працевлаштовано 36 інвалідів.

У позовній заяві позивач, посилаючись на інформацію Суворовського районного центру зайнятості, повідомив суд, що відповідач у 2004 році надавав звіти про потребу в працевлаштуванні інвалідів (графа 4 форми №3-ПН). Також позивач стверджує, що відповідач протягом 2004 року жодного разу не звертався до відділу праці та соціального захисту населення виконкому Суворовської районної ради у м.Херсоні з питанням про направлення інвалідів для працевлаштування.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на положення ст..18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач стверджує, що згідно ст.18 вищезазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

За доводами відповідача зазначені органи не направляли в 2004 році інвалідів для працевлаштування на його підприємство, але ЗАТ “Красень” створило 45 робочих місць для інвалідів та самостійно працевлаштувало 36 інвалідів у 2004 році.

Відповідач також стверджує, що ним вжито всіх заходів для створення умов щодо працевлаштування інвалідів на його підприємстві, та виконано всі умови Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній станом на 2004 рік). Також відповідач, посилаючись на журнал вихідної кореспонденції та лист №07/1-432 від 28.04.2004р. адресований до відділу праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Суворовського району м.Херсона не визнає доводів позивача, щодо незвернення його протягом 2004 року до зазначеного органу.

У судовому засіданні розгляд справи відкладався до 09 год.30 хв. 23.05.2006р. та оголошувалась перерва до 02.06.2006р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Предметом позову є стягнення з відповідача (ЗАТ “Красень”) 52249 грн. 39 коп. заборгованості за 2004 рік зі сплати штрафних санкцій за незабезпечення нормативу працевлаштування інвалідів визначеного Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній станом на 2004 рік- на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. Статтею 8 даного Закону визначено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров”я України та органами місцевого самоврядування.

Представники республіканських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров”я України.

Згідно ст.12 Закону громадські організації інвалідів створюються з метою здійснення заходів по соціальному захисту, соціально-трудовій і медичній реабілітації інвалідів та залученню їх до суспільно-корисної діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91 (зі змінами в редакції чинній на 2004 рік) для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено коло суб”єктів, які здійснюють працевлаштування інвалідів так, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Також пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, із змінами та доповненнями визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров”я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Обов”язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізовувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п.11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п.12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, відповідно до положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній станом на 2004 рік) на підприємство не може покладатися відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Разом з тим, відповідно до п.5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п.14 Положення підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, обов”язок такого працевлаштування виникає в зазначених у ст. 18 Закону органів лише після виконання підприємствами приписів п.14 Положення, а саме поінформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наказами Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р.№244 та Мінпраці України від 29.12.2004р. №338 затверджено форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення.

Зокрема, підприємства, установи і організації щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” , за формою №10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідв”.

Згідно форми №3-ПН дані про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів проставляються у графі 4 (з графи 2).

Також, згідно п.14 Положення підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2004 році відповідач надавав зазначену звітність, що також підтверджується листом Суворовського районного центру зайнятості в м.Херсоні №07-11/1300 від 04.08.05., наданого позивачем до матеріалів справи (а.с.№8) і не заперечується позивачем, але вказані в ст.18 Закону органи не направляли інвалідів на підприємство відповідача для працевлаштування, що також підтверджується листом Суворовського районного центру зайнятості в м.Херсоні №07-12/932 від 23.05.2006р., адресованого генеральному директору ЗАТ “Красень”, зі змісту якого слідує, що протягом 2004 року центр зайнятості інвалідів для працевлаштування на підприємство відповідача не направляв.

Також матеріали справи свідчать, що відповідач неодноразово звертався до обласного фонду соціального захисту інвалідів м.Херсона з інформацією про наявні вільні атестовані робочі місця для інвалідів та проханням направляти інвалідів для працевлаштування (листи №05/1-107 від 30.01.2004р.,№05/1-50 від 30.04.2004р., №05/1-622 від 07.07.2004р., №05/1-790 від 23.07.2004р.), до головного лікаря Суворовського МСЕК (лист №05/1-498 від 13.12.2004р), листом №07/1-432 від 28.04.2004р. відповідач також звертався до відділу праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Суворовського району м.Херсона, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції за 2004 рік.

За таких обставин, на відповідача покладається відповідальність за неналежне виконання своїх обов”язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідачем протягом 2004р. вживалося заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів на підприємстві, що підтверджується розробленою типовою посадовою Інструкцією для працевлаштування інвалідів за спеціальністю швея, погодженої з профспілковим органом ЗАО “Красень”, відповідно до якої на підприємстві виділені дільниці, де можливе використання праці інвалідів, затверджено технологічну схему розподілу праці, видано наказ від 30.01.2004р. №8 “Про соціальний захист інвалідів”, яким визначено атестаційну комісію робочих місць для інвалідів, що також підтверджується і актами визначення цехів та професій для працевлаштування інвалідів та актами обстеження працевлаштування інвалідів на підприємстві, розроблено заходи щодо створення для інвалідів сприятливих умов праці які включено до колективного договору.

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідачем регулярно направлялась до центру зайнятості статистична звітність, в якій вказані робочі місця для інвалідів.

Зі змісту пояснення представника відповідача Курчинської С.А. щодо співпраці з відділом праці та соціальним захистом населення Суворовського виконкому м. Херсона з питання працевлаштування інвалідів, наданого до матеріалів справи слідує , що відповідач - ЗАТ "Красень" звернувся до виконкому з листом №01/1-665 від 16.05.2006року з проханням надати інформацію про кількість направлених до ЗАТ “Красень” для працевлаштування інвалідів за 2004 рік, але письмової відповіді на цей лист підприємство не отримало.

Тоді Курчинська Світлана Анатоліївна, яка є представником ЗАТ "Красень" відповідно довіреності від 21.04.2006 року - безпосередньо звернулась до завідуючої сектором з питань праці та зайнятості населення - Скороход Ольги Олександрівні, яка керуючись положенням про роботу виконкома, в усній формі пояснила їй, що виконком працевлаштуванням інвалідів не займається. Раз у квартал виконком має списки інвалідів з МСЕК м. Херсона, а з самими інвалідами він не працює і не має інформації про бажання інваліда про працевлаштування. Коли підприємство звертається з заявою про бажання працевлаштувати інваліда, то виконком цю заяву надсилає до МСЕК м. Херсона.

ЗАТ "Красень" у 2004 році зверталось напряму до МСЕК Суворовського району у м.Херсоні з проханням направляти всіх бажаючих працювати інвалідів, але жодного інваліда направлено не було.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній станом на 2004 рік- на момент виникнення спірних правовідносин) та поданими сторонами документальними доказами суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до положень п.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено сторони про час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 07.06.2006р.